Що потрібно знати про додаткові витрати на утримання дитини

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Стаття 181 Сімейного кодексу України розкриває способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину, а саме : способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Участь батьків у додаткових витратах на дитину розкриває стаття 185 Сімейного кодексу України. Той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разового, періодично або постійно.
Виходячи з вищенаведеного можна сказати, що додаткові витрати на дитину – це витрати, які мають бути зумовлені лише особливими обставинами, такими як: хвороба - періодичні витрати на лікування дитини; каліцтво – систематичні витрати, понесені у зв'язку з каліцтвом дитини, систематичні розвиток здібностей; - витрати на гуртки, заняття, які розвивають конкретні здібності дитини. Додаткові витрати на утримання дитини може стягнути лише той з батьків, з ким проживає дитина. Стягуючи додаткові витрати матір чи батько повинні довести наявність таких витрат відповідними квитанціями. Для стягнення додаткових витрат, що викликані особливими обставинами, можна притягувати лише батьків.
Розмір додаткових витрат визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, які мають істотне значення (тобто враховується матеріальний стан та стан здоров’я платника аліментів, наявність у нього інших дітей, непрацездатних батьків та інше). Участь у додаткових витратах батьки повинні брати у рівних частинах. При стягненні аліментів суд може відступити від даної норми, якщо один з батьків фактично не має можливості утримувати дитину, а інший таку можливість має, то суд, незважаючи на рівність участі в утриманні дитини, а керуючись саме потребами дитини, може призначити стягнення з платника аліментів суми більшої(меншої), ніж та, яку виділяє на утримання дитини той з батьків, з ким залишилися проживати дитина.
Відповідно до статті 196 Сімейного кодексу України у разі прострочення оплати додаткових витрат на дитину, з вини платника такий, платник зобов’язаний на вимогу одержувача додаткових витрат сплатити суму заборгованості за додатковими витратами з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних із простроченої суми.
Платник додаткових витрат вважається таким, що прострочив оплату, якщо він не виконав свій обов’язок щодо оплати додаткових витрат у строк, встановлений рішенням суду або за домовленістю між батьками, а в разі їх відсутності або у разі невстановлення такого строку - після спливу семи днів після пред’явлення відповідної вимоги одержувачем додаткових витрат, який фактично їх оплатив.